Знову ніч, і знову зорі ясні
Мерегкотять на бархатному тлі.
І каву пити зараз не на часі
Та руки тягнуться до чашечки самі.
Той аромат такий п’янкий і терпкий
Тримає у полоні своїх грат.
Немов шепоче: « Спробуй мене спершу
А потім мрій, кохай, живи без втрат»
Знову ніч, ні знову майже ранок
Кава охолола на столі.
Вже жевріє за вікном світанок
Лише я одна у тишині.
