Іще один упав на полі бою
І закотивсь для нього сонця диск,
Окрилений високою любов’ю
Він край свій боронити заходивсь.
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Грудьми в Донбасі він зустрів навалу
Уже на третій день після вінця.
Він знав війну, жорстоку, у обличчя
І з автоматом був лише на «ти».
«Сороковий» була у нього кличка,
Навіть її боялися кати.
Для нього ж кличка ця була святою –
Від прадіда прийшла, від козака,
Допомагала воювать з ордою,
Й не одного поклав бойовика.
Тепер от смерть навідалась до нього,
Хоч чесно відслужив своїй землі,
Скінчились дні життя його земного,
І Бог до себе йти йому звелів.
Й душа його не знатиме спокою,
Допоки не закінчиться війна.
Кремлівським зайдам тут не буть ніколи –
Належить Україна тільки нам.
Чернігів. 13.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Роками нас "брати" гнітили
Стинали голови і крила.
Геройські душі відлітали,
Та лиш сильнішими ми стали.
Горлянки рватимем руками,
Та вже не будем більш рабами! Героям слава!
Шкода, дуже шкода молоді життя, які так рано покидають цю землю, біль за матерів, які ховають своїх дітей.
Шкода також, що таку країну розікрали, зруйнували, що вже й мало віриться, що Україна колись встане на ноги. Та й кремлю, вона вже не потрібна. Все, що їм треба було, вже відібрали. Отож, ці смерті марні. Не люблю останнім часом говорити про політику, бо відразу пропадає настрій. Бажаю всім українцям одного - миру та спокою, витримки і щоб скоріше припинилась зя безглузда війна. Щоб ті, хто там воює, повернулись додому, в свої сім'ї, де їх чекають, де вони потрібніші.
Звичайно, Лєночко, Ви праві. Але ж орда є орда. Вона ніколи не залишить у спокої те, що погано лежить, або слабіше неї. І на політичне вирішення годі і сподіватися, хіба що вплине світ.
Спасибі за комент, за небайдуже серце.
