Мені недавно Осінь подзвонила,
Щоб нагадати, що я вже в літах.
Голос у неї був настільки милий,
Що я весь день літав неначе птах.
А вчора Осінь в гості завітала,
З хлібом і сіллю я її зустрів.
І хоч на скронях сивина блищала,
Я біля неї аж помолодів.
Кажуть, що восени в природі все старіє,
Тануть літа під осінь ніби дим.
Та, хто красу в Ній бачити уміє,
В душі завжди той буде молодим.
В ту ніч вона мене не полишала,
І, чесно кажучи, нам спати не прийшлось.
Я обіймав її, вона мене кохала,
Аж поки сонечко над лугом піднялось.
Завтра я Осінь буду проводжати,
Пишу на згадку вірш їй про любов.
Домовились, що я буду чекати,
Коли Вона прийде до мене знов.
