Щасливим
поезія пишеться тяжче.
Хоч є почуття,
та всі образи скуті.
Розмиті.
Неповні.
Усе не тверезе.
І мозок.
І серце.
Й до низу так далі.
Тоді там внизу,
десь напевно у п'ятках,
гніздечко незграбне готується звісно.
Де серця осколки,
неначе із LEGO,
розкидані будуть твоїм "цілим світом".
Осколкам властива лавина фантазій.
Бурхливих.
Прекрасних.
І все ж нездійсненних.
Якісь
пролітають шалено крізь память.
Якісь
залишаються з них на папері.
В планшеті.
У ворді.
Чи на телефоні.
Фантазії різні
та всім зрозумілі.
Все ж
тяжче поезію пише щасливий.
Нещасний
хоч має це як описати.
