|
Ми думаєм це наше все,
Заздалегіть малюємо шаблони,
Шукаємо слова у дорогих альбомах,
Вичитуємо щось незрозуміле...
А саме головне ми забуваємо,
Не у словах це щастя,
У діях тільки б не запізно...
Будуємо, працюємо, усі ми так живем,
Але в кінці ми бачимо,
Усе не так як ми хотіли...
Задумані ілюзії руйнються,
А пройдені і завчені слова,
Нікому не потрібні....
Лиш ти один, стоїш чогось чекаєш,
Чи то шукаєш у собі
Забуті клятви у коханні,
І віру в щось живе...
Спотворені малюнки ще з дитинства,
А що тепер з них взяти...
Ця Пустота була в тобі роками,
Ти ж тільки зараз зрозумів....
Скоїти злочин це лише хвилина,
Жити з цим усе життя...
На твоїх руках чиясь сльоза,
Та може і твоя, не хочеш вірити...
Та за вікном б'ється, і реве вона,
Щосили розриває твою душу,
Та совість не дає тобі проходу,
А раптом все це назавжди..
Щодуху топчусь я, вриваюсь мовчки,
Кажу тобі — усе гаразд,
Та на тобі лиця не видно,
Так моторошно як пітьма...
Ховаєш очі, щось турбує,
Казать не хочеш, чи то страх..
Я намагаюсь розібратись,
Ти ж проганяєш геть...
Ось знов чужою на порозі,
Не знаю де тепер піти,
Здавалось разом будем вічно,
Та тільки в голові моїй..
Ранковим сонцем я відкрила очі,
І стало зрозуміло все,
Це тільки сон мені наснився,
А було все як наяву.....
ID:
666124
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 15.05.2016 20:07:51
© дата внесення змiн: 15.05.2016 20:34:12
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|
