Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: dovgiy: Перед поїздкою у лікарню. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ninel`, 22.09.2016 - 17:55
Болючий і щемливий твір...Але ж скільки образів і порівнянь Ви поєднали!!! Творіть!Пишіть і вірте.Держімо кулачки за Вас!Добра Вам!
Хай і Вас не оминає Милість Господня! Оскільки життя для мене - це творчість в поезії, та духовна місія, яку я мушу виконати, буду писати... Вклоняюсь Вам за Ваші кулачки!
dovgiy відповів на коментар Леся Утриско, 15.09.2016 - 11:28
Аж у далекій Італії Ви стискаєте за мене свої кулачки! Дякую Вам! Хай доля буде для Вас щедрою на радість, на творче горіння, на світлу наснагу!Дякую Вам! Світлана Моренець, 14.09.2016 - 22:10
Дуже зворушливий і щемний вірш. Та переконана, що побачите свою лебідку. Хай береже Вас Господь!
dovgiy відповів на коментар Світлана Моренець, 15.09.2016 - 11:23
Ваші слова додають у моє серце надії. Попереду - осінь... зима... Щоразу невтомно чекаю зустрічі, як весну. Світлі, та аж надто короткі миті цих зустрічей. І знову: "Давай, пожмём друг-другу руки и в дальний путь на долгие года!"Дякую Вам! dovgiy відповів на коментар Світлана Моренець, 15.09.2016 - 11:23
Ваші слова додають у моє серце надії. Попереду - осінь... зима... Щоразу невтомно чекаю зустрічі, як весну. Світлі, та аж надто короткі миті цих зустрічей. І знову: "Давай, пожмём друг-другу руки и в дальний путь на долгие года!"Дякую Вам! Ганна Верес (Демиденко), 14.09.2016 - 19:56
Неперевершено, Петре! Особливо:На струні твого серця осіння розпука заплаче І гірчина сльози закапає долі з-під вік… Сумно, але оптимістично звучать рядки: Може дасть нам ще Небо для зустрічі бажану мить. Цілуватиму руку, закривши свій погляд… від щастя… Щоб не бачила ти як в оці сльоза забринить. dovgiy відповів на коментар Ганна Верес (Демиденко), 15.09.2016 - 11:11
Дякую Вам, Ганно Петрівна! Ще трішки сподіваюсь на краще... хоч з кожним разом це дається все важче...dovgiy відповів на коментар Віталій Назарук, 15.09.2016 - 11:02
Тримаюся, дорогий Віталію! Треба! Дякую Вам!
Та ж хіба вони, оті слова, переді мною як кобри звиваються, що я їх заклинаю дудочкою факіра? Ось глянув у люстерко і на своїй напівоблізлій голові не побачив тюрбана... Ні, Людочко, я не факір. Дуже Вам вдячний за увагу, за таку високу оцінку!
dovgiy відповів на коментар Людмила Пономаренко, 15.09.2016 - 10:13
Дякую Вам! Видужувати не вперше... може щось вийде... |
|
|