Перед поїздкою у лікарню.
Між проваллям падіння і піком душевного злету
Лавірує душа як на вістрі дамаського леза.
В котрий раз за роки я злітаю з орбіти планети,
В котрий раз, як востаннє, прощаюсь, щоб бути без тебе!
Чи дано ще вернутись? Чи зустріч ще буде між нами?
Десь гримлять вхідні двері… напевно, прибула швидка…
Понесуть бренне тіло на зустріч з самими богами
В хірургічних халатах: з земними богами… пока.
Наче все у житті минає, живе тимчасово.
Чом твій погляд не блякне в моїй посивілій душі?
А ще мова твоя… моєї лебідоньки слово:
Таке лагідно-тихе як серця пісенні вірші.
Ти колись ще заглянеш в оцю спорожнілу кімнату
Де колись я чекав, вслухаючись в шум звіддалік…
На струні твого серця осіння розпука заплаче
І гірчина сльози закапає долі з-під вік…
Якось бачу це все. Можливо, іще передчасно.
Може дасть нам ще Небо для зустрічі бажану мить.
Цілуватиму руку, закривши свій погляд… від щастя…
Щоб не бачила ти як в оці сльоза забринить.
14.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2016
автор: dovgiy