Ти раніше так раділа..
Так сміялась..Так дуріла..
А тепер душа твоя згоріла,
Побіліла й скрижаніла.
Ти раніше так любила ..
Не тужила.. Не судила..
А тепер свої же ж крила
Розділила і спалила.
Ти раніше так молилась..
Промінилась.. Чимсь ділилась..
А тепер лиш розчинилась,
Розгубилась й зачинилась.
Ти раніше так дружила..
Не марніла.. Не горіла..
Та все з кожним днем тьмяніла
Тільки мліла і марніла.
На початку ти жалілась,
Проклинала все й терпіла.
День за днем була сп'яніла,
Голова чомусь боліла..
Згодом стало трохи краще -
Ти знайшла людей по вдачі.
Подружилась. Відродилась.
Білью в серці поділилась.
Знову стала ти щаслива.
Знов ти рада, знов мрійлива..
Думала, що особлива,
Ніби раз й пропала злива.
Та в житті ти не щаслива.
Не помітила - влюбилась.
І вже сонце більш не ясне,
І нова́ біль зародилась.
Ти його же ж так любила..
Ним ж цвіла і ним хворіла.
Кожен ранок – ти молилась.
Потім - знову зачинилась.
