Кличе смерть у танець свій вічний
Кличе спати весь світ.
Перед танцем все людство рівне
На шкірі холодний вже піт.
Вибирає смерть кого хоче.
Лиш тицьнувши пальцем в людей,
Забирає душі охоче.
Залишає близьким "трофей".
Вирвала смерть у матері сина
Дитятко маленьке на вік засина.
"Спи, ти моя дитино,
Питимеш кровяного вина"
Гіркими сльозами давно так не плакала мати
Летять душі дітей в височінь.
Дитину вже їй не тримати
На небі більшає мерехтінь.
І знову тицьнувши в жертву,
Смерть на полювання біжить.
Зробивши в дорозі перерву,
Водіям трішки послугу робить.
На машині "летить" юнак,
Летить до коханої в лікарню.
І неначе то був знак,
Несуть до нього білу марлю...
Залишившись дівчина сама
Мертве тіло коханого обійма.
Залишилась з дитиною в руках,
Бродить навіки в лісах.
Іронічна усмішка твоя
Губить невинних людей.
І доля, тобою покинутая
Випустить пташку з грудей...
Пара, років шістдесяти,
Сидить за столом усміхаючись.
Разом полюбляють вечеряти,
Поглядом обережно торкаючись.
Раптово схопившись за серце своє,
Від болю не вимовить слова.
"Що з тобою, щастя моє?"
В сльозах дід кличе Бога.
І подих коханої на вік припинився,
Не битимиться вже її серце.
Дід над милою тихо схилився,
Від нині смутніле його лице.
Від вироку свого ніхто не втече.
Ми не писатимемо більше легенд,
Бо смерть і за нами з часом прийде.
На могилі лиш буде дві дати, між ними риска, і..
"Кінець"...
