А мені наснилась квітка -
Незвичайна, семицвітка,
Сім пір’їн живих в гніздечку
Довкруж білого яєчка.
Синя - з небом в «Лови» грала,
Коли хмара в став пірнула.
Жовта – у купаву впала,
З неї соку натягнула.
Золота, мов цар на троні,
Розпростерлась на долоні
Сонця, що за обрій дерлось,
Золотом його обтерлась.
Ще одна в город забралась,
Із салатом цілувалась.
І сама салатна стала,
Барву листя увібрала.
Інша - лізла в помідори,
Як були спекотні змори,
Досхочу томатом впилась
І червоною зробилась.
А найтонша в сад влетіла,
Бо смачного захотіла –
Абрикосу скуштувала,
Помаранчі увібрала.
Ще молочно-шоколадна.
Здогадатися нескладно,
Де могла вона сидіти.
Може, скаже хтось з вас, діти?
Барв усі вони набули,
У гніздечко повернули.
В коло стали – вийшла квітка –
Незвичайна, семицвітка.
