В межі засохла деревина
Аж почорніла від дощів.
Давно своє вже відродила,
Відплодоносила...
Хрущі
Не прилітають у суцвіття,
Не в`є гніздо весною птах.
Стара черешня чверть століття
Тримає небо на плечах.
Обходять всі її, сердешну,
(Зрубати не прийшла пора),
А вчора ввечері черешня
Взяла і раптом зацвіла.
Тендітно-білими квітками
Покрились чорні гілочки,
Так хусточку біленьку мама
Закручує.
У шкарубких
Руках тримає полотнину,
В трикутних згорне,
А відтак,
Накриє нашвидку сивини,
Сховавши усміх на устах.
Рідненька мамо!
Йду навпроти,
На стежці килим споришу.
- Пошли, Господь, Свої щедроти
Для мами, -
Тихо попрошу.
08.04.2016р.
засохла старая черешня,
вся почернела от тоски,
давно рассталась с цветом вешним,
и даже майские жуки
не прилетят искать соцветья,
н птичий свист в ветвях зачах...
чтож, больше четверти столетья
держала небо на плечах...
никто не ходит к ней, сердешной,
одно - срубить, и все дела.
а полумёртвая черешня
вчера взяла и - расцвела!!!
такими нежными цветами,
каких не помнили давно,
как беленький платок на маме,
когда, сложивши полотно,
рукой шершавою разгладит,
ткань на помявшихся местах,
покроет пепельные пряди,
улыбку спрятав на устах.
родная! я несу навстречу,
любовь, как тихую свечу,
-Христе мой, Богочеловече,
помилуй и спаси, - шепчу.
Ирина Подюкова 23.02.2017
тужливо відлунюються Ваші слова можливо, тому що живу далеко від батьківського дому, а час невблаганно все змінює
Дякую Вам, за щемку насолоду, Наталочко!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені приємно, що вам подобається читати мої вірші. Щиро дякую за теплі відгуки!
Час не спинити, тому й потрібно цінувати кожну хвилину щастя.
Дякую, Наталі! Вже телефоную мамусі)))))
Вірш дуже інтимний і водночас - такий щиро-український! Наче століття буття нашого народу, всі твори про маму - в одному вірші... Настільки зримі образи - як кіно! Знаєш, таке старе, чорно-біле, довженківське...
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну от! Значить вже вірш не даремно написаний, якщо після прочитання виникло бажання зателефонувати мамі!
Дякую, Марго!
А пам"ятаєш фільм, кадри з якого ми у Жванчику дивилися? Там ще старенька бабуся за селом у чорній хустині, у чорному жакеті та спідниці? Дуже та бабуся на мою схожа! Дуже!
Дякую тобі за усі фото, які ти зробила!
Хорошее стихотворение!Очень!
(Посмотри,
"У шкарубких руках
Тримає полотнину,"
может так лучше, а то вроде сбойчик маленький, когда читаешь.) Ну и для инфо: "Атланты небо держат на каменных руках" почему-то вспомнилось... ("Тримає небо на плечах.") Но то так... А в целом -
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сергію, звичайно можна вірш записати як завгодно. Але я тим самим виділяла риму "гілочки-шкарубких".
А на счет неба, так у меня когда-то стих такой был:" На белых ромашках все небо качалось...
Дрожа от волненья, в тебе растворялась..."
Дякую щиро!
Там у вас Арсенал книжный открылся. Посетишь: