Глянувщи нишком на мене, Ти вкрала серце моє навіки Очима як дві краплинки. Ох ті синії оченята. Я готовий за них все віддати Краса твоя засліпила розум Я бачу тебе уві сні... Нема серцю моєму спокою Тепер так завжди буде зі мною. Твої руки ніжні, як вишні цвіт, А запах той, мені голову дурить Так і хочеться біля них заснути Всю їх ніжність і тепло відчути. Серце моє ти забрала, Мабуть ти цього хотіла? Не хвилюйся, кохана, Моє серце і тіло Біля ніг твоїх зрання. А тобі потрібно лиш обрати Прийняти чи розтоптати...? ©TEODOR FANGER
ID: 652569 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 18.03.2016 20:07:03 © дата внесення змiн: 16.11.2016 18:27:12 автор: Teodor Fanger
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie