У світі безліч є дівчат-красивих,гарних без капризів,
та що вони як є вона-не треба більш мені сюпризів.
Як тяжко думать що її уста - солодкі , витончені, пяні-неначе ніж у серці ста, пекучой сіллю так по рані ...
А ти один, сидиш самотній , все дума. Для чого треба ці надії? Хвилини вічні сподівань і мла...коли перейдуть мрії в дії?
Як добре що її зустрів-і добре що таку побачив, та тільки мало дій, та мало слів-хоча від неї розум втратив. І знов вспливають ті дурні думки-що в світі цім немає бога. Але ж думки дурні такі...неправда й наче засторога-вона посміхнеться тобі і віднайде у серці Бога.
