Холодні очі, погляд в далечінь,
Душа моя навіки розпростерта,
Й хоч на губах гіркий полин,
Твій смак із них мені не стерти.
Холодна ніч у темряві, одна
Із тим, що залишилося на серці,
В обіймах болю серце завмира
І знову все сильніше б’ється.
Не крайте душі, бо вони живі,
Не кидайте слова свої на вітер,
Любіть по-справжньому і вірте:
Кохання все ж іще існує на Землі!
