Життя не гасне,тільки мерехтить.
Це лампа знов загасла непомітно.
А ти кохаєш,значить треба жить,
І загориться знову твоє світло.
Душа ламається,а потім всеодно,
Складається в такі незвичні пазли.
Стається все,немов би у кіно,
Коли з тобою разом грушу тря́сли.
А груші падали й би́лися об землю,
Та їм не боляче,у них нема душі.
Ти знаєш,сильна.І усе я стерплю.
Мене врятують лиш твої вірші...
