|
Зустрінемся завтра в шуршанні осіннім,
Так несподівано час промайнув.
Безмір ночей, тиха радість весіння,
Вітер легенько повітря дмухнув.
Зустрінемся завтра. Скоро, так скоро!
Час несподівано знов пролетів.
А я вже не сплю, і пишу, і я хвора, -
Це все, напевно, ти сам захотів.
Ти ніби поїхав від мене учора,
І я на вокзалі тебе провела.
А завтра побачимось. Скоро, так скоро!
Пів ночі я плакала і не спала.
Я знову сама, у брехливих надіях,
У тих, що ти сам мені подарував.
Це все примарно. Порожнії мрії!
Вони лише збудуться ніччю у снах.
Спати не хочу, я хочу писати,
До знемагання творити вірші.
Хочу, напевно, твоєю лиш стати,
Але ти мене саму знов залишив!..
Чи довго так жити, чи довго чекати?
Скільки ще бачитись раз на пів року?
Чи зможу колись я твоєю лиш стати,
Чи знову мені заподієш мороку?
Подруга? Може. Дівчина? Ні.
Вірно назавжди я буду з тобою?
Буде безмежжя, надії, пісні, -
Їх лиш візьму, заберу із собою.
Я тобі нащо? Для тіла, душі?
Чи просто так, аби сумно не стало?
Тоді мене зараз навік полиши.
Плакати ж буду, і не перестану.
З тобою хотіла би я посміхатись!
Море було щоби нам по коліно!
А хочеш ти сам цього, як же дізнатись?
Хочеш, я завтра тебе тут зустріну.
Я плакать не хочу. Сміятися буду!
Скільки б чого ти мені не сказав!
Хай дощ і сніги, і весіння простуда,
Хворая знову, а ти і не знав.
Хвора від тебе, безмежно сумная...
Годі мені причинять казна-що!
Чекатиму знову. Чекаю остання.
А відповідь чутиму знов ні про що.
Хоч завтра зустрінемся. Скоро, так скоро!
І несподівано час пролетів.
Ось! Подивися! Тепер я здорова!
Скільки б у квітні не лило дощів.
31.03.2015
(00:30)
ID:
609066
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.09.2015 18:52:02
© дата внесення змiн: 05.12.2020 23:55:02
автор: Ірина Морська
Вкажіть причину вашої скарги
|
