Коли на місце стане дах
Він не припинить бачить зорі.
Бо доти у її терпких устах
Призначено тонути його волі
В очах губитися думкам
У посмішці ховатись страху
В обіймах загоратись почуттям
Що в апогеї все ж досягнуть краху.
В словах чекати похвали
В сльозах побачити розраду
У серці залишитись назавжди
Краплинкою живого яду.
Не повертайся блудний дах
Тьмянійте на цім фоні зорі
Для неї певно це зарах
Для нього - горизонти нові.
