Важко! Підходить комок під горло
Боляче! Кровоточить незгоєна рана
Десь далеко за обрієм сходить сонце
Я так довго чекала тебе коханий
Наче вічність пройшла за годину оту
Що чекала на тебе у осіннім саду
Холодно! Нікому серце зігріти
Розійшлись всі надії, як ранковий туман
Ой навіщо дивилась у твої карі очі
Я ж не знала тоді, що в них тільки обман.
Гарна задумка, Оленко! 
