На кухні, з горнятком ароматного чаю, сиділа Вона. Це була ніч, тиха та спокійна. Її доня тихенько спала в ліжечку, а коханий поїхав у відрядження, що давало змогу присвятити хоч декілька хвилин собі.
З Ним довго зустрічались, та якось не наважувався на пропозицію. І от - вагітність. Велика радість для неї, та чомусь не для нього. Батьки відреагували дуже добре, давно чекають на внука.Швиденько відгуляли весілля, маленьке, в сімейному колі. Подарували молодим квартиру. Невеличку, однокімнатну, але ж свою.
Минав час, Вона вже відчувала поштовхи малечі, раділа, розмовляла з нею. Та коли торкався він, малятко ніби завмирало і зовсім не хотіло реагувати на його дотик.
- Я ж кажу, що нічого там ще нема. - агресивно говорив він забираючи руку від її животика.
- Можливо ти просто не хочеш це відчути.. - ображалась Вона і йшла в кімнату.
І диво, малеча знову вовтузилась, і енергійно реагувала на її голос та теплі руки.
В день пологів, була як завжди одна, готувала щось смачненьке коханому на вечерю. Відчула біль і зрозуміла, що настав довгоочікуваний момент. Йому так і не змогла додзвонитись. Викликала швидку. Пологи пройшли добре, маленька донечка була настільки схожа на свого батька, що це помічали навіть їх батьки. Та не він.
Довго не брав на руки:
- Я їй ще щось зламаю - виправдовувався він - краще ти сама, в тебе он як гарно виходить. Та й вона чомусь завжди зі мною плаче, капризує. Мабуть я їй не подобаюсь.
- Нічого ти їй не зламаєш, якщо будеш брати маленьку обережно. Та й не перебільшуй, як це ти їй можеш не подобатись? Скажи, що просто нема бажання побавити рідну дитину.- ображалась Вона.
І на цьому все їх спілкування закінчувалось. Так тривало близько року. Набридло. Одного вечора, повідомила йому, що подає документи на розлучення.
- От і добре, нарешті. - посміхнувся Він.
Не відповіла нічого, навіть не плакала, вже не було сил і сліз. Обійняла доню і просто втомлена заснула.
Розлучились, він зібрав речі і поїхав. Куди і до кого вже було байдуже, вони залишились самі. Його батьки засуджували її, вже менше приїжджали до внучки, навіть почали звинувачувати її в зраді. Хоча такого не було навіть у думках.
Минали дні і ночі, маленька росла, а з нею зростали і проблеми: хвороби, садочок, харчі, все це вимагало великих грошей. Знайшла роботу в інтернеті, зайнялась репетиторством, здається все стало налагоджуватись. І от...
Дзвінок в двері і Його голос за дверима.
- Привіт, це я, відчини будь ласка, мені нікуди більше піти. - так ніжно і жалісно промовив Він.
Звичайно відчинила, нагодувала. Вислухала. Він залишився без грошей, на роботі звільнили, нова дружина забрала все і вигнала його з будинку. Довго розповідав, просив вибачення, цілував руки. А як зайшла донечка сльози з очей потекли самі, вона була його копією. Хотів обійняти та дівчинка з переляканими очима підійшла до мами сіла на руки і довго розпитувала хто цей дядько і чому він, якщо є її татком, так довго не приходи і не дарував подарунків. Вона як змогла пояснила малечі, а Він пообіцяв більше ніколи їх не покидати.
І справді змінився, почав багато часу приділяти доні, прогулянкам та іграм з нею. Влаштувався на стару роботу, дарував Їй квіти. А на ЇЇ день народження зробив пропозицію, і пообіцяв зробити все щоб надолужити згаяний час. Погодилась. Навіть не зрозуміла чому, але погодилась.
Минув час, все налагодилось доня вже в школі, коханий працює та весь свій вільний час віддає родині. Ніколи не розпитувала, що так змінило його, вирішила все залишити в минулому. І от сьогодні в таку тиху і спокійну ніч, з горнятком чаю в руці думала як сказати Йому, що знову вагітна? Боялась минулого. Перебираючи думки в голові, просто набрала знайомий номер:
- Доброї ночі, Коханий! Вибач, що розбудила. В мене є для тебе новина... - тремтливим голосом промовляла Вона.
- Доброї ночі, Кохана! Щось трапилось з Донечкою? Чи можливо в тебе щось? - збентежено і з тривогою запитував він.
- Та ні, у нас все добре... Просто ..Я.. Вагітна..- ледь чутно сказала вона останню фразу, і сильно заплющила очі, ніби ховаючи себе від небезпеки.
- То це ж чудово, Рідна, це прекрасно! У нас буде синочок! Я тебе обожнюю! Завтра вранці буду дома! -весело та енергійно кричав він в слухавку.
Посміхнулась, побажала Йому спокійної ночі та сказала що буде чекати Його повернення. А поклавши телефон на стіл подумала " - Все змінюється, всі змінюються, тепер ми будемо самою щасливою родиною!"
ID:
590667
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.06.2015 21:16:29
© дата внесення змiн: 29.06.2015 21:16:29
автор: Аля Натко
Вкажіть причину вашої скарги
|
