Вона цитує Леві, Коельйо, навіть Конфуція.
Читає ночами і любить молочний чай.
Любов у серці – давно непотрібна функція,
Яку відключала з останнім його «прощай».
Вона ще пише листи які не відправляться,
І часом мріє з акторами мелодрам,
Та все дарма, життя не перенаправиться,
До того хто може хоч рідко згадує там.
Вона вмикає музику наче спогади,
Йдучи додому у колотнечі юрби,
Картає себе, що тоді не змогла промовити,
І пульсом б’ється одне питання «якби?».
Та ключ у двері квартира тиша і світ онлайн,
Хтось ніби хоче для неї стати кимось своїм,
А десь далеко той, що залишив без сподівань,
Живе ночами в яких ще бачить очі її.
