У полігоні страху йшла запекла боротьба.
Нещасна чесність бій вела з нахабним лицемірством.
Не чути вибухів, здивована юрба.
А де ж та сутичка з очікуваним звірством?
Вже лицемірство вболівальників знайшло.
Кричать: «Вперед!»,пле́скають у долоні.
Багато їх, засліплених, прийшло.
Шукали місце на уявному балконі.
Смілива чесність люду не шукала.
Прийшла самотня на двобій.
Гучних овацій не чекала,
Хотіла захистити титул свій.
Той поєдинок був бентежний.
І важко дихали запеклі вороги.
Один маленький крок необережний -
І переможеш вже не ти.
Упала чесність від знемоги.
Скажений натовп помсти вимагає.
Не бачать сліз самотньої небоги,
Дарма, що лицемірство неправдиво грає.
Вона на мить закрила стомлені повіки,
Та м святкував несправедливий світ.
Їй не потрібні більше ліки..
Але вона ще не напише заповіт.
Її слова- міцна, надійна зброя,
Вже лицемірство зупиняє бій.
Ніхто не згадує героя,
Який оспівував про подвиг свій.
А чесність сильна- полетіла.
То був чарівний правди злет,
Юрба сполохана прошепотіла:
«У чому ж чесності секрет?»
Засліплені не бачили, у чому сила.
Вони кричали:"Випадковість!"
Та чесність мала особливі крила,
Бо їх подарувала совість.