Травень феєрверками цвітінь
Вибухнув у просинь василько́ву
І пташине радісне "цвірінь"
Розгойдало вранішню діброву...
З пелюстково-лагідних піал
Обтрусило бджіл рудих і сонних.
Попливли, полишивши причал,
В океан смарагдовий балкони.
І, напнувши сріберну вуаль,
Розлякавши риб прудких лускатих,
І моє вікно пустилось в даль,
Мов саме відчалило від хати...
В дивовижні сяючі світи,
Звуками наповнені і цвітом!..
Як відрадно травами пливти –
По краплинках м'ятного мохіто!
Аж ряхтить в калейдоскопі див
Ця весна розбурхана і п'яна!..
Наче Бог долоню притулив –
І війни́ загоїлася рана...
"Травень феєрверками цвітінь вибухнув у просинь василько́ву" - саме ці рядочки характеризують нинішню весну. Так довго було холодно і раптом таке буйство цвітіння! Дійсно, весна отримала Боже благословіння! У мене мрії іншої нема - лиш би скоріше закінчилася війна!!!
як би вас та так близько до тої долоні, ваше серце, любов/ю сповнене, Його долоня милосердна - і нам тиші, і вбитих нема... і сердець поранених, і матерів у цвіту весняному!..
якби можна було так... бо коли читаєш ваше - не можеш вірити, що так вона близько, в усіх, з усіма... - і лише через одне звіряче серце за стіною червоною!
Все в нас з новою весною заразд: в "цвірінь", і лускаті і цвіт... Ось тільки рани війни́... Одні загояться, інші набуваються. А хотілось би, щоб загоїлись... назавжди!
пречудова зелена подорож, а останні рядочки - в саме серце!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Пташечко! Попри всі красоти весни, якими зараз насолоджуємось, проблема війни нікуди не поділася... Як же хочеться спокою і впевненості у завтрашньому дні для кожного з нас!.. Всі свої надії шлемо до Бога...