Молодість… Хміль…Зимний вечір… Дорога… І усмішка мила…
Звать Надією. Гріється мною рука…
І розмова… Хто звідки… Куди… А що далі…
Зійшли ... Вечоріє… Ідемо… Хмільні…
Стіл… І ліжко розстелене… Топлена дача…
Господиня,- мов пава… Ще й станом гулЯ…
Сніжить за вікном… Кудись вийшла… Явилась…
Що робити!.. Таке - ще не бачив зблизька!..
Губи шепчуть щось хтиве…Мене захопила
Ця велична вже зрілої жінки краса!..
Роздягла… Поцілунок…Притислась всім тілом…
А єство вже бунтує… Та ні,- ще не час,-
Передам все, що знаю,- бо книг не читав ти
Про таке,- а ось так,- не забудеш ніколи!..
Почалося від вух,- пошепчи мені ніжно
Запальне щось… Шепчу… Жилка б’ється, живе,-
Як її обійти!.. А ці перса підняті,
Ще не бачені в хіті!.. Ці руки палкі!..
Язичок, що з моїм подружився і мліє,-
Там сніжить, а тут кров шаленіє й кипить!..
Обціловано все… Руки вчаться,- легенько
Прокладають доріжку,- вона ж їх веде…
Серце котиться вниз,- а чи щось ще не знане…
Вміло стримує… Рано… Цілуй же… Милуй…
Потім ще щось було,- описати несила…
Та й не треба цього,- що було, те було…
Лиш мені хай зостанеться прихисток раю,-
З ним пройшов пів -життя,- і не схибив ніде…
Хуртовина гуля… Хуртовина…
Третій день...
Вдячний, Колего... Згодяться на Сході міцні кулаки... 
Мабуть так... Та про це не спитаєш ЛГ... Кожний має своє у душі... 
Гарний лікбез, Яноше! Тому й не схибив! 
