Із думкою, що ти існуєш
на цім світі, що ти живеш
на цій землі, і дихаєш, і
дивися на небо - живу я!
І не потрібно мені того, що
треба людям в цім житті:
кохання до загину, букет
із тисячі троянд...Ні-ні!
Не це потрібнеє мені.
Мені лише лишш знати,
що ти живеш - і я живу.
Хоч не з тобою, але з
тобою на цій землі.
***
Кому ти пишеш вірші?
Кому присвячуєш ти їх?
Хто тобі сниться у ночі?
Про кого думаєш заплющив очі?
Чого ти прагнеш у житті?
Я дуже мало тебе знаю.
Не знаю,навіть, як і звуть.
Але скорив ти чимось,
і запалало серце, забилося воно.
Частіш-частіш коли я згадую тебе.
Я бачила тебе лише два рази.
О, як тебе знайти? Як відшукати?
Молюся Богу, щоб дав зустріч знов.
І знову серце запалало,
забилося воно.
Ти підеш: стухне, згасне.
Де ти? Де?
Говорять, що Земля у
формі кола, і ми зусрінемось
колись...
А як на мене, Земля - це не
зкінченная пряма, що
не закінчиться ніколи!!!
