За життя моє, за "третє око",
за безмежжя прiрви помiж нами,
друже мiй, суди мене жорстоко!
Хай твiй суд хоч навпiл переламить...
Ти ж бо з тих, хто iз завзяттям Лiнча
судить Всесвiт зi своєї нiшi.
I нехай складуся вдвiчi, втричi -
знай: вiд того стану лиш сильнiша...
Отака я. Всiх перепросила -
й пiдкорилась внутрішнім законам.
I моє уперте мiсце сили -
в колi свiтла перед мiкрофоном.
Мабуть, винна я, душа бездомна,
що у тiла є родина й вiршi...
Рiд - святе. Та здавна всiм вiдомо,
що святi страждають якнайбiльше.
А донька - в нiй та ж пречиста сила! -
зазирає всесвiтом в обличчя:
- Мамо, ти така у нас красива,
що не видно, ЯК тобi болить щось!..
Затамую погляд, крок i подих:
то болить менi за Украiну...
I найбiльший мiй тендітний подвиг -
приховати розпач вiд дитини.
Все одно: що прірва, що розлука...
Вдячно зичу свiтла у вiконцi
i... не знати, що воно за мука -
у собi виношувати сонце.
Друзі,
10 жовтня в Клубі авторської пісні "ДІМ" відбувся мій маленький творчий вечір "ЩО ТИ РОБИШ ЗІ МНОЮ, ОСЕНЕ?"
http://yarovitsyna.kiev.ua/publ/pamjatnye_sobytija/shho_ti_robish_zi_mnoju_osene/1-1-0-58
Наступний творчий вечір "ТЕНДІТНА СИЛА" планую провести 01.11.14 у "Грінівській Вітальні" із цими чудовими дівчатами.
https://www.youtube.com/watch?v=lll56Jaq7Hs
Деталі згодом )
Мені завжди здавалося, час, це - стихія, він може лягти каменем, змити потоком води, знести вітром, чи закрутити смерчем - багатогранна стихія. В часі з’являються друзі і губляться, жаль, але таке життя, то нехай час піклується цим, а ми повинні піклуватися не лягти каменем на власне життя... Вам вдається бути співзвучній часу, а це талант... і, надалі, залишайтесь такою
Тетяна Яровицина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Аню... Це тільки зараз я відчула себе потрібною цій лихій годині. Раніше - на жаль чи на щастя? - не було такого відчуття.
ДЯКУЮ!!!
