Янгол, який прикидався деревом
Під моïм вікном,
Одного разу пішов
Білим-білим привидом акаціï,
І в ранковій сутіні
Розчинився.
Прилетіла бджола
І зрозуміла:
Тут вже не збирати меду.
Довго літала колами,
Аж поки демони,
Що прикидалися сусідськими дітьми,
Не зруйнували вулика.
І стало нікуди повертатися.
Тоді янголи,
Які прикидалися мені
Рідними вулицями і кошлатими псами,
Рідною школою і навислим мостом над річкою,
Іржавою гойдалкою і метеликом, який щоранку сідає на гойдалку, -
Усі янголи полетіли до вулика - лагодити.
Усі до демонів полетіли - відганяти.
І навіть той, що прикидався
Простеньким піаніно "Украïна",
Стрепенувся - і вже попелясті крила обмацує.
А я
Літаю собі, літаю колами,
Вже назбирала меду.
Але
Нікуди повертатися.
