Так вишукано ти сидів навпроти.
Так пристрасно я дихала на чай,
Здається, ти майже був не проти?
Та я собі, розливши чай, пішла...
Так довго ти дзвонив у двері.
Так довго цілувала я замок,
Здається, поміж нас пустеля?
Та ти тоді дощенту змок.
Так глибоко тебе впускала.
Так довго ти не розумів віршів,
Здається, я тоді тобі іще писала?
Та ти читати не хотів.
Так довго ти чекав на мене.
Так швидко я покінчила з життям,
Здається, ти тоді роздряпав двері?
неначе кіт, неначе відчував.
Так сильно ти тримав образу.
Так не викАзував жалю,
Здається, ти помер відразу?
На третій день...І Ми зустрілися в РАЮ...
