Вони ненавидять власну матір
За їхню зовсім не чисту вроду
Вони ненавидять свого батька
За те, що їх не втопив у воду
Вони клянуть долю свою в ціль
І за прокляття рахують природу
Яка дарує нестерпний біль
І не спиняє часу ходу
… вони – це кожен з нас в мить негожу
Батьки – це воля, земля і бог
А треба лиш знайти стежку схожу
До тої райської, що для двох
Бо ж поряд спокій, мир і злагода
Та в серці важко часом їх знайти
І хай веселка буде, а не радуга
Щоб барвами освітити світи
