Яке у нас сучасне й хаотичне місто
Всі вулиці покрашені у сірий тон.
Але чомусь мені у ньому тісно,
неначе думку полонив холодний сон.
Приємно, коли зранку купол світла,
охоплює твій простір невеликий.
Неначе квітка, моя посмішка розквітла
І світ здається, не такий вже дикий.
Коли чутно як шепчуться дерева,
своїм гіллям затулюючи небо.
Тривожить спокій весна-королева
Вривається в життя, і більш не треба...
Дивитися на сум обличь прохожих,
що мчать по справам опустивши очі.
Немов на вітер непомітний схожих
Ніхто із них буденності не хоче.
Вдивляюся, на цей нестримний рух,
що день і ніч мигтить переді мною.
Куди втрачається мій ідеальний слух
Знов починається війна весни з зимою.
Куди втікти, щоб залишитися у спокої
від вже набридливого голосу людей.
Від боротьби у їхньому житті жорстокої,
образливих, і необдуманих речей.
