Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
Як завжди закохуюсь у твою поезію. Хай завжди вас з "Об'єднані словом" буду ще не одні такі хороші подорожі до край неба.
Неперевершена Ти, Наталю, у своїй пейзажній ліриці! Чудово! А які щасливі творчі обличчя... Дуже радий, що всім вам все ж вдалося поїхати. І дуже шкодуємо, що нам не вийшло. Та ми були з вами душами й серцями!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ромчику, дякую щиро за такі теплі слова! Шкода, що цього року вас із Олею не було... Щиро вболіваємо за вас, хай усе налагодиться і бабуся одужає! Впевнена, попереду у нас буде ще чимало творчих зустрічей!
Ви,безумовно,володієте словом.
Образи гарні.
Але порівняння"... прозорих хвиль" з ЦИРКОНІЄМ мені вважається невдалим :цирконій - це НЕПРОЗОРИЙ метал.
Недоречно,як на мене
А усе решта - достойно.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за коментар і зауваження! Вжила цей образ, бо у ювелірних прикрасах кубічний цирконій (фіаніт) прозорий, як скло, тому мені це порівняння здалося влучним. Хоча, у природі натуральний цирконій має інше забарвлення.