З розуму схожу, за межі виходжу.
Від дози злітаю, від краплі свободи,
Заточений стержень до бою,
З любов'ю, гармати - думки,
Я вам вороги не раджу читати.
Я з шкіри втікаю, по стінам дороги круті повороти,
Це знову нагода писати невтомні вірші.
За мною по стелі як миші в пустелі
Повзуть акварельні поети.
Сюжети ваші пусті, без свята та смерті
З грозою підуть до землі.
А в голосі чути пожована плівка.
Касетник згорів та хворіє голівка
Розвійте похмурі портрети свої, зробіть їх живі.
Знавці двадцять першого літа,
Фундамент знайшли в кобзарі.
І втілили кості і сльози його, під світлом своїм.
Так буква до букви смугасті як зебра,
Листи за листами, а суть в них нікчемна.
Без дна кораблі, без сну рідна хата,
Без запаху сіль та без цукру помада.
