Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
А ТЕПЕР СТОСОВНО ТЕКСТУ ВІРША:
ДУЖЕ СПОДОБАЛИСЯ ХУДОЖНІ НОВИНКИ!
сатинові перини настромлені на гострий ріг.
наіндичились дерева, верба, як медуза...
А ОСЬ У НАСТУПНИХ РЯДОЧКАХ Я БИ ВІДКОРЕГУВАЛА ТАВТОЛОГІЮ СЛІВ, наприклад:
М‘яка ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
ЯК оксамитова щока!..
ВМЛІ-ВА-Ю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! ( хоча алергіки зі мною не згодні...)
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Краще вмлівати від споглядання на цей теплий тополиний сніг, аніж від алергії! Дякую щиро, пані Любонько! Добре, що нас із Вами оминула алергія на пух тополі.