Світлій пам`яті моєї матері присвячую...
Як згасали очі у моєї мами,
То, здавалось, всесвіт зараз затремтить,
Обливалось серце у мене сльозами,
Почекай, матусю, почекай ще мить.
Обнімаю ніжно ще гарячі руки
І спинити хочу невблаганний час.
Вже така коротка відстань до розлуки,
Скоро наша пташка полетить від нас.
Стомлене обличчя, погляд світлий, ясний…
Я життя читаю у твоїх очах,
Збережу у серці образ твій прекрасний
І з тобою буду бачитися в снах.
Що тут розуміти? Як тут пояснити?
Швидко пролітає все без вороття.
Погляд твій прощальний, мудрістю налитий,
Я запам’ятаю на усе життя.
Мудреці, поети, славні музиканти,
Творите шедеври ви про матерів,
А мені достатньо погляду одного,
Щоби зрозуміти суть життя без слів.
Знову буйним цвітом уквітчалось літо,
І медами пахнуть луки і сади.
Твій відхід, матусю, обернувся в світло,
І для нас ти будеш сонечком завжди.
Дай здоров;я матусі хоч трішки,
Щоб прожити могла, хоча б день.
Хоча б день ще дивитись їй в вічі,
До своїй пригортати грудей.
Ти казала, не плач моя доню.
Там і батько чека стільки літ.
І з останньої сили рукою,
Мої сльози втирала в той день...
Це все так боляче...
дочка бджоляра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,це боляче і слів завжди бракуватиме...Дякую за зворушливий поетичний відгук
"Твій відхід, матусю, обернувся в світло,
І для нас ти будеш сонечком завжди." - гарно, хоч сумно та оптимістично, з вірою в Бога: ніщо безслідно не зникає...
дочка бджоляра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую.Так, життя триває,і треба з гідністю продовжувати добрі справи своїх батьків