Розвело нас по різним дорогам
Я звик до того що не вистачає тебе
Що доля мені твоя не відома
І куди без кохання життя привиде
Бідне серце чомусь не лікує
Ні весняне тепло відрахований час
Воно ніжний голос твій чує
Теперь тільки в шумних тополях
Милі риси зображує небо
В полі квіти не мов твої очі цвітуть
Усе що кохав чого було треба
Ні Бог ні світ не зможе вернуть
І неначе душою підталий
Все звикаю чекати щоб ночі зійшли
А тоді як лист грозою відпалий
Ще раз під вікна до тебе прийти
Зневірившись в щастя та мрії
Не в моїй воно долі пригріло себе
Не знаю чи може часом розвіє
Те кохання що досі без тебе живе
сумно і ніжно 
