Та бабця була вже стара,
вже пенсії не злічиш термін.
Колись була струнка й молода,
тоді «світив» всім батько Сталін.
Та з малих літ робила у селі,
доїла, годувала та вбирала,
встигала щось зростити на землі,
на клаптику, який в колгоспі дали.
Не знаючи хвилини відпочинку
тягнулася в майбутнє, в комунізм.
Як всі, одягнена в червоную хустинку,
але ніяк не заробила трудодні.
А потім вже поїхала в Донбас.
Там шахти, кажуть,можна заробити.
Робочі руки необхідні повсякчас,
але у шахті може тіло розчавити.
Робила як в пекельному вогні,
зчорніла від вугілля пилу.
Тепер отримує державні копійки,
що можуть запросто звести в могилу.
Але весело радіє бабця та завзята -
то листоноша йде по ії вулиці .
Та пенсії шість рублів – і свято,
Купи, онука , нам портвейну та по булочці.
P.S. Помню историю сотрудницы у которой бабушка получала 6 или 9 рублей пенсии, и всегда просила, внученька,купи бутылочку портвейна и городскую булочку, отметим пенсию.
Такі люди багаті і щирі любов"ю. Дай Боже всім дожити при здоров"ї. 
Шкода стареньку... 
