Ніхто не вірить мені в тебе
Чому душа моя спокута
Чому болить і як пече,
Як та мелодія забута.
Ніхто не бачить, як стражда
У грудях серце вириває
Повз нас проходить знов юрба,
А ми самотні залишаємось.
З простягнутой рукой сиджу
Чи я хотів такої долі
Раніше все було не так,
А опинився я в неволі.
Ніхто не дивиться убік
Повз нас проходять натовпи юрбою
І я один такий сумний
І сльози ллються знов рікою.
І нас багато в світі тих, Які покинули домівку
Тепер наш дім самотній тин
І шпак, що плига по бруківкам.
