Потерта стрічка забутого кіно, уривок сниться же щоночі. Там хлопець ходить по театру, де у людей по десять масок на лиці. Коли вітаються, кохають, брешуть, міняються ці маски в них так швидко, що навіть не встигаєш роздивитись, де маска, а де справжніє лице. Знімають їх коли вмирають, та от тоді вони вже не потрібні, лишається лиш чорна пляма на лиці, яку з собою забирають, у землю, де рівнії усі...
