«Суспільство у нас не політизоване, а затуркане.» - сказала пані Забужко в одній програмі на телебаченні. І справді,думаю я,сидячі в маршрутці. По радіо грає шансон. Я їду до Запорізького Національного Університету. Їду проспектом Леніна (читай:Гітлера), на площу Радянську(читай:нацистську), до якої притулилася площа Свободи (читай:рабства (!)) в центрі якої стоїть пам’ятник Дзержинському (читай:Мюллеру або Гімлеру(!)),трошки вище пролягає вулиця з гордою назвою Чекістів (читай:гестапо або СС). Нікому не гикається,ні?Всіх влаштовує?Мабуть всіх.
Йду до головного входу в університет,абстрагуюся і намагаюся думати,що ті назви нічого не значать,мене теж,значить влаштовує. Над парадними дверима Національного університету висить радянський герб. Чого на нашому університеті висить знак тоталітарної,злочинної і неіснуючої імперії?
І в школі і в університеті я неодноразово чув,що студентство найбільш активна частина суспільства,найбільш революційна,запальна і безапеляційна. Може і справді це так,але десь. Ми натомість мов та худоба в загоні. Ми не здатні говорити і ковтнули язика,і залишили вдома на кухні серце. Бо навпроти у вікні Дзержинський,за рогом чекісти. Можна не висловлювати своє «ні», ніхто й не помітить, і ти спокійно доїдеш додому проспектом Гітлера.
Хочеться закінчити цю записку на оптимістичній ноті,тож трошки російської поезії:
«И речь не идет о полной свободе,
Абсолютного нет в земной природе.
Я о том, кем надо быть, чтобы
Не заметить чей-то хер в собственной жопе!
Нас уже трахают, а мы философы,
За книгами прячем свою совесть.
За никами нам бы отсидеться,
А сердце - зачем нам сердце..?»
М.Борзикін
Повністю підтримую!!! На 100%! Значить так, а тепер сказавши про це вголос треба мати мужність і робити те ж! Нам в нашій країні ще дуже багато чого треба зробити! І почати з отих памятників і вулиць! А закінчити Межигірям, де має бути дитячий будинок а не берлога динозавра! Час настав!!! Я з Вами!!!
Микита Салапита відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
