Турботні мрії і байдужні дні,
Чи навпаки?
Нутрує все в мені
Сутулістю незлитих почуттів.
І злість бере від непорозумінь.
Чи треба розкидатись вправо, вліво
Емоції, сливе, скінченних злив,
Коритись порожнечі улесливо?
Хто винен? Може як в старих казках
Всі жили мирно, як на небесах?
І тут раптово щось пішло не так:
З'явивсь один-єдиний сирота.
І так ненависть стала люба світу,
Що мода повалила все добро,
І впало людство, мов те доміно.
Хто з нас без лицемірного привіту?
Усі порожні, та зізнатись сором,
Брутальна лайка - це нікчемний гонор.
Хоч раз бодай промовимо ми хором:
"Ну люди, хоч би трішечки любові!"
Усі мовчать, і я мовчу, їй-право,
Залийся спиртом аж до раку шлунку,
Слова старі й прості - зовсім не круто
Стругай собі своїм самообманом.
Крадіть будь-ласка - я душа відкрита.
Брудний притон - колись крута квартира,
Собі шукаю мирної дороги,
І оббиваю соті вже пороги.
