Байдужий до всього німого й чужого,
Холодний та скривджений.
Собою змарнований, загіпнотизований,
Бажаннями марними знов зачарований.
Пустий всередині, в пастку заведений
Колишнім собою...
Побитий та мертвий,
Занадто вже впертий, щоб впасти горілиць у низ.
Бездарною римою зошит свій списує,
Марно марнує чорнила.
Щось знову виписує непотрібне нікому,
Навіть самому йому.
У світі героїв та геніїв роду
Він лише послід чорнила.
І як не крути - завжди буде в тіні
По волі своїй в темноті.
