Маленьке хлопченя молилось вранці
За маму,татка.Рученьки складає.
В молитві на колінах стисло пальці,
До образу Ісуса припадає.
Та рано взяв Господь від нього татка,
А через рік померла і матуся.
Залишилась йому маленька хатка,
І доживала вік стара бабуся.
Маленьке хлопченя давно не плаче,
Потрібно ще дрова привести з лісу.
Нема чобіт,та зносить все терпляче,
Йде снігом і співає тихо пісню.
Тягне саночки,хоче дуже спати,
Ось зараз вийде хлопчик на дорогу.
Та мерзнуть ніжки,хочеться кричати.
Покликати когось на допомогу.
Ліг на саночки,вкрився кожушочком.
Мороз такий,що аж зірки рипіли.
Дотягне віз з маленьким Ягняточком.
Як гарно ялиноньки зеленіли.
Прокинувся в будинку.
-Де я,бабцю?
-Ти вдома.Будеш їсти картоплину?
Ти в ліс пішов в страшенну хурделицю?
А він тебе довіз.Мою дитину...
-Довіз?Та я ліг спати і нікого
У лісі не побачив.Думав-змерзну.
-Він стукав в двері.Як знайшов дорогу?
Та я йому торбиночку поверну.
Та за дверима-тільки сніг і вітер,
Відкрили торбу-там великі гроші.
Кому віддати?Чий це Боже витвір?
І що тепер робити з ними Боже?
Ніхто не повертався за грошима,
І жили на ці гроші довгі роки.
Господь потурбувався сам за сина,
Та чує стара бабка чиїсь кроки...
Кидає у могилу змерзлу землю.
-І ти мене покинула бабусю.
Пішла ти у домівочку претемну.
Та я молюся,чуєш,я молюся.
Пройшли роки.Та досі пам'ятає,
Як вчила мама вірити у Бога.
Бог помагає,він не покидає.
Він їде.І така слизька дорога...
Прокинувся в лікарні через місяць,
Та хто приніс солодкі мандаринки?
А зіроньки он на деревах висять,
Неначе це для них нові хатинки.
-Скажіть мені-я скільки у лікарні?
Чому нічого я не пам'ятаю?
-Ми думали,що спроби наші марні...
Та ваш татусь...
-Я батька вже не маю...
-Він так ходив,так ходить рідний тато,
Молився,спав старенький на підлозі.
-Я сирота...Тепер я можу встати?
Де татко мій?..
-Стоїть ось на порозі!
Та тихо хтось закрив в лікарні двері,
Пішов старий.Ніхто його не знає.
-Та Ви лежіть.Він ще прийде ввечері.
І нічку добру щиро побажає...
Та він в лікарню вже не повернувся,
Хоч всі лише про нього говорили.
-Господь,та я б до тебе пригорнувся...
Ми вдвох з тобою цілий місяць жили...
-Ціле життя я поряд,чуєш сину?
Я на руках тебе завжди тримаю.
І не покину я ні на хвилину.
Ти знаєш?
-Знаю Господи мій...Знаю...
Така історія! Вразила до сліз!!!Бог із цим малим!!! І з нами теж , коли ми Йому довіряємо!
Пречудова історія! Спасибі твоєму доброму серцю за таке диво!!! 
