Где-то далеко, за звездопадами,
Где слова теряются в безмолвии ночей,
Бродит за высокими оградами
Маленький сюжет, совсем по-нищенски ничей.
Глядя ввысь и затаив дыхание,
Отрывая с неба облака по лоскуту,
Он теряет в сотый раз сознание,
Но не поддаётся ни бумаге, ни холсту.
Боль сюжетов временем не лечится –
Все сюжеты любят до последней капли сил.
Потому он взаперти и мечется:
Просто он себя уже кому-то посвятил…
Друже-Ваню, вітаю! Кілька разів перечитав Ваш відверто шедевр; чому б Вам не надіслати його в редакцію якогось відомого часопису? Такі вірші повинні звучати голосно. Ваш почерк буквально надихає, висловлюю Вам своє щире захоплення
Іван Юник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Друже, з передноворічним захопленням стискаю Вашу талановиту руку! Надзвичайно приємно, що Вам подобається! Щодо часопису... думка слушна, обіцяю обов'язково дослухатися!