|
Як часто ми зустрічаємось з цим словом? Щодня, щохвилини? А як часто ми вживаємо це слово?
Десь із кожного куточка світу можна почути: «Ти божевільна(ний)» «Ти хвора» «You are crazy». Бути божевільним це є щастям, чи все таки стражданням людей?
В кожного із нас, десь в підсвідомості, заховано в маленькій кімнатці нашого головного мозку трішечки божевілля. На мить кожен з нас може захворіти цією дивною річчю.
Річчю? Чи можливо все ж таки це почуття?
Всіх геніальних людей, а це:художники, поети, архітектори, їх часто називають божевільними.
Так все ж таки, що це таке божевілля?
Відомий бразильський письменник Пауло Коэльо написав таку геніальну, на мій погляд, цитату: «Божевілля - це нездатність передати іншим своє сприйняття.»
Я цілком погоджуюсь з цією цитатою. Адже, як на мене, всі ті, кого називають божевільними, насправді виявляють почуття, своє сприйняття, не так як кожен з нас, не так буденно, тому можливо ми вважаємо цих людей трішечки божевільними.
Я б хотіла бути божевільною, скаженою, робити все те, що виходить за рамки буденності. Але щось заважає це зробити мені. Можливо кожен з нас хотів би стати божевільним, але кожному з нас щось заважає. Але що може заважати?
Сміливість. Ось відповідь на це питання. Кожному з нас бракує сміливості вийти за рамки свого життя, вдихнути більше повітря, дихати на повні груди, не слухати думок та критики інших. Ми боїмося частіше за все, критики інших. «А що про мене подумають люди? Вони скажуть що я збожеволіла. Я не маю цього робити. Я маю зберегти кращу думку про себе в суспільстві», - мабуть у кожного виникали подібні думки, і саме ці думки нас зупиняли. Для прикладу саме цього, можна привести Ібсена «Ляльковий дім», де для чоловіка Хильмера було важлива думка суспільства, а ось її дружину Нору, можна вважати відважною, вона прислухалась до себе і їй було цілком не важливо про думку інших, але на жаль вона це проявила лише в кінці цієї п’єси.
Хочеться, щоб кожен із нас в решті решт став тою самою Норою, та вивільнив свої почуття на зовні, тобто став божевільним.
Іноді ми боїмось своїх почуттів. Але якщо ці почуття проявляються та вивільнюються, ми становимось одержимими цими почуттями. Приведу для прикладу, почуття, відоме та пройдено кожним з нас, кохання. А саме візьму до уваги перше кохання. Перше кохання? Що це? Віддатися людині цілковито нічого не просячи в замін. Саме так я вражаю це кохання, а щодо першого, то це завжди купа інших емоцій, таких як:біль, щастя, радість, сльози, постійні думки про своє кохання, не знання, боязнь перед майбутнім. Не завжди перше кохання може стати коханням на все життя, на те його і називають «Перше кохання.» Мені здається, кожен відчував страх, втратити перше кохання та залишитись на самоті. Коли ти вже вбиваєшся в колію цих поразок, невдач та виграшів, то стає більш все буденно, та ти все менше боїшся втратити людину. А ось коли це трапляється вперше, це важко. Божевілля і перше кохання, чимось на мій погляд схожі. Всі ми, коли кохаємо, стаємо божевільними, і це факт. Робимо не обдумані речі, поринаємо у ці почуття цілковито.
Можливо прийде час, коли ми перестанемо боятись та світ зійде з глузду, хоча, це вже стається, та це вже інше питання.
ID:
452217
Рубрика: Інше
дата надходження: 02.10.2013 16:04:29
© дата внесення змiн: 02.10.2013 16:04:29
автор: Adelin@
Вкажіть причину вашої скарги
|
