Я думаю про вічність,
Не дивись мені у вічі.
Вересень настав;
Сірий ранок у вікно.
Вітер сторінки листав:
Кома, крапка- всеодно.
Хто написав нам наші долі?
Для кого і чому?
Дерева хиляться до долу,
чекають на весну.
Я думаю про вічність;
Вона дивиться у вічі.
Все одно не розумію:
Чому я є?
Чому вечором сутеніє?
Зранку сонце встає?
Чому тебе немає поруч?
Осінь за вікном.
Я буду чекати.
Листя падає в долоні.
Я думаю про вічність.
Я в осені полоні,
листя проти мене більшість.
