Чути тебе у своїх недоспіваних ночах.
Вірити в те, що колись було недосяжним.
Побачити світ очима химерної жінки
І йти у майбутнє примхливо і так поважно.
Здолати своє наболіле і те, що тривожить.
Зізнатись в гріхах і чутись на новій хвилі.
Зустріти кохання розумне до кінчиків пальців
І жити щасливо - не завтра й колись, а віднині.
Буденність забути і вірити щОдень у свято.
Розсипати підлість чужу, розмінявши на гідність.
Відчути тебе через відстань в собі й біля себе
І аж до кінця чи до смерті зберегти тобі вірність.
