Відшуміли свята, відмолились
по нових і по старих календарях.
Юний легінь - місяць лютий по дворах
позаносив снігом, розрівняв долини.
Ще учора жменями кидав по шибах,
диким свистом діточок малих лякав,
та вночі заснув і ранок свій проспав...
Починає день ласкавим сонцевидом!
Перші тори прориплять селянські сани,
під дзвіночків спів на головах коней.
Випікає сонце сльози із очей
від сніжинок різнокольорових граней.
Діамантово виблискують каштани,
і розсипаний іскристо-білий пух
на долонях теплих розпростертих рук
так нестримно і безповоротно тане.
А зеніт небесний так оптимістично,
чисто і багатозначно голубий,
що супермажорно вірш завершу свій,
і в кінці його поставлю знак окличний !
