Пробач мене,
за все мене пробач!
Я так прошу,
Я так тебе благаю!
Ти ж знаєш, що я тебе кохаю.
Ти ж знаєш, як я тебе люблю!
Ти ж завжди був одтим єдиним
Тим чуйним,милим та красивим
Моїм бажанням, подихом, журбою
Як я раділа, коли цілувалися з тобою
і червоніла, коли бачила тебе!
А пам*ятаєш, наші спільні відпочинки
наші розмови і "хороші вчинки"?
А хоч пам*ятаєш, як були удвох
як ми сміялись і бажали "чогось"?
"Хорошого по-трошку"- я казала,
а потім я поганою стала.
А потім.. потім сталося одте,
чого боялась я найбльше за усе.
Мовчу, ну що ж уже казати ?
Вже рівно рік минув із того часу
як ми з тобою почали
в кохання грати.
Ти говорив, що разом - назавжди
що попри все ми будем разом - я і ти.
Але.. вже інше в нас тепер життя.
Ти іншій кажеш " Маленька моя"
Вже іншій квіти ти даруєш.
цілуєш, пестиш і поглядом чаруєш.
У вас все добре.
У вас кохання чарівне.
Таке, як в нас не було й не буде!
І хоч вина моя у цьому
і хоч не разом я і ти.
Люблю тебе, палаю за тобою.
живу, чекаю і молю!
