Я думкою до тебе лину,
Твоїх трудів, страждань і сліз,
Моя ріднесенька, єдина,
Життя і щастя оберіг.
Того, що маєм, не цінуєм.
(Звичайно, діткам все віддам).
Матусю мало ми шануєм -
Прозрів, як залишився сам.
Як віддавала, наче треба,
Все краще дітям . І в житті
Не залишилося для себе
Ні крихти щастя. В самоті
Ти роки кращі проживала,
Трьох на ноги підняла,
Недокохала і зів’яла
Ледь розпустившись, відцвіла.
Щемлива пам’ять повертає
В годинах, днях і у роках,
Коли матуся помирає
В лікарні , на чужих руках.
Я співчуваю друзям , близьким
Хто батька, матір поховав.
А серце жме тривожно, різко -
Своїй я руки не підклав…
