Осінь із зимою довго йшли
І весна затягнулась,
Нарешті вони пройшли
І ти повернулась.
О, Боже, як змінилась,
Ще красивішою зробилась.
Як можна не закохатись,
Все життя готовий тобою милуватись.
Ми уже не діти,
Доводилось в житті плакати й радіти,
Але як колись, збираємось літніми вечорами
І за розмовами сидимо ночами.
Погляду твого шукаю,
Як знайду, не відпускаю,
Бо важко в темноті його знайти,
А без нього не заснути.
В дурака ми граємось,
У мафію стріляємось
І я завжди тобі довіряю,
Бо тебе кохаю.
А ти нічого не розумієш,
Про іншого ти мрієш,
Якого поруч нема,
Ти зараз сама.
Пора додому. Час прощатись,
А я збираюсь у всьому тобі зізнатись
І прошу тебе залишитись.
«Чому ви всі стали на мене дивитись?
Прошу вас, ідіть.
Не дивіться ви так!
Нас обох залишіть.»
Почервонів, як буряк.
Ти не знаєш, що робити,
А я не знаю як до завтра до житти?
Всі пішли, а ти осталась.
Ти ще нічого не здогадалась,
Що хочу я тобі сказати,
Але не знаю, як почати?
«Прошу тебе сідай
І мене ти вислухай.
Відколи ти приїхала сюди,
А до того я не знав біди,
Я в тебе закохався,
Хоч нінащо й не сподівався.
Надії я не маю,
Хоч в серці тебе кохаю.
Це все, що я хотів тобі сказати,
Тільки, не потрібно мовчати.
Ти весело засміялась,
Неначе анекдот тобі розказав,
Над моїми почуттями сміялась,
В той час, коли я куди дітись не знав.
Темнота відмовилась мене сховати,
Сказавши: «Умій відмови ти приймати.
Терпи! З гідністю усе переживеш.
Голову підійми! Ти все ще живеш.»
Лунав веселий сміх.
Хотів кинутись до її я ніг.
Разом з нею засміявся.
Боліло, але я старався…
Сміючись, ми роззійшлись.
Наступного дня поїхала ти
І добре, що в останній вечір сльози не лились.
Сміючись, ми роззійшлись.
ID:
398867
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 07.02.2013 00:06:34
© дата внесення змiн: 07.02.2013 00:06:34
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|
