Я залишив свій замок назавжди.
Стіни я розібрав на каміння.
Я став вітром у пошуках правди
І забув своє рідне коріння.
Я занадто багато вже знаю,
Але ще на одне лиш питання
Досі відповідь всюди шукаю.
Це для мене найважче зізнання.
Знову крик в голові моїй: "Хто я?!"
Чи я той же хто був мною вранці?
Може став я лиш вітром для моря?
Ну а може твоїм вільним танцем...
Але все ж залишаюсь собою.
Хоч на крихту, на кілька відсотків.
Може світлом, а може сльозою
Я залишусь на мить цю коротку.
Я свій замок покинув назавжди.
Залишив його в хмарах чекати.
Я став вітром у пошуках правди.
Хоч би й тисячі років шукати.
